Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства».

Найчастіше насильство проявляється в сім’ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої, з якою вона має чи мала значущі стосунки.

Головною проблемою насильства в сім’ях є те, що воно найчастіше не виходить за межі зачинених дверей, а відтак «насильник» залишається непокараним і продовжує знущатись над рідними. Найчастіше, сім’я, в якій живе насильник, піддається психологічному тиску, а такий вид домашнього насильства виміряти і довести практично неможливо. Людина, яка піддається насильству, постійно перебуває у пригніченому стані та боротись із «тираном» практично не має сили. Різні форми приниження та знущання у родині відображаються на дітях, які й самі безпосередньо страждають або й переймають приклад насильницьких дій. Серед причин того, що постраждалі не звертаються до правоохоронних органів, це – страх помсти з боку «тирана», відчуття власної вини, страх зганьбити сім’ю, почуття сорому та приниженості, низька самооцінка, бажання створити образ ідеальної сім’ї та щасливого подружжя перед іншими, самопожертва заради дітей, а також фінансова залежність.

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім’ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

З питань домашнього насилля  та отримання юридичної, психологічної, інформаційної допомоги можна звертатись до:

– Головного управління Національної поліції в Черкаській області за номером телефону (цілодобово) (0472) 39-31-01, та 102 – (виклик мобільної групи реагування на факт вчинення домашнього насильства);

– Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції і Черкаській області  (вул. Пастерівська, 104) за номером телефону:

(0472) 39-36-01(цілодобово) ;

– Служби у справах дітей Черкаської міської ради (вул. Благовісна, 170) за номерами телефонів (0472)333918, 332735, 450922, 331264;

– Черкаського міського центру соціальних служб департаменту соціальної роботи Черкаської міської ради (вул. Благовісна, 170) за номерами телефонів (0472)33-67-93, 33-67-94 та 33-09-00;

– Національної «гарячої лінії» з консультування з питань насилля 8-800-500-33-50 (дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні); на короткий номер 386 (безкоштовно з будь-яких мобільних операторів);

– Національної «гарячої лінії» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації  0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного);

 – Національної дитячої  «гарячої  лінії»  0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного).